ото сиджу і плачу перед монітором, блядь заїбало,,. довбана робота, довбана державна робота, ненавиджу наше суспільство , воно просто гнобить та вбиває всі зачитки моралі та якогось просвітництва,.

стандартний день: 6 ранку , прокидаюсь, бо ж на восьму треба бути готовій до неприроднього згвалтування на роботі., треба виглядати по нормамам етики та медичної деонтології. мати чистесеньких медичний одяг, і всім посміхатись, навіть коли стоїш в операційній, і коли нічого не видно окрім очей. сука наша медицина , лишена на призволяще , вона нікому не потрібна, а лікарі це ходячі цинічні вбивці, бо їм похуй на те шо у звичайних людей шось болить, бо держава мала їх в сраці і платить їм нікчемну зарплату або й взагалі не платить. Наболілло мені так що жах, я згризаюсь на роботі, бо не даючи нічого , вимагають все.

Старші лікарі їбуть молодших, Старші анестезісти довбуть молодших, в тому шо вони тупі, а блядь шоб одні інших навчили, треба заплатить. сука, ненавиджу це все.

Освіта наша йобана освіта, декани , зам декани, думають шо вони не люди, а боги, запізнюючись на дві години, вони навіть не вибачаються,а роблять винними студента, який зі шкури пнеться шоб заплатити за освіту в їхньому вузі. хабарі в медичних університетах і академіях, ростуть як гриби після дощу, блядь і не реально туди вступити червонодипломникам в яких за плечима вже дві освіти,. а всякі мразі , які два слова зв”язати не можуть, блядь вчаться там, бо їхні батьки мають купу грошей для щастя, і буду ці золоті діти лікувати наше суспільство, заліковувати до смерті, шановне панство.

Заїбало, те що, прикладом нестандарті люди, візьмем банальщину пірсинг, нетакий одяг і тд, сприймаються суспільством як уйобки.

блядь, я не уйобок, в мене дві освіти, два червоних диплома, в мене дві роботи, я зі шкури пнусь щоб все було добре, і не один мій пацієн ніколи не скаржився на мене. народилась людина, а держава хуй на неї кладе., і допомагає скорше загнутись, так і підштовхує вийти у вікно.

пишу тут не від того що мені нема з ким поговорити, поїду ввечері десь за місто, в поле викричусь, поплачу там і поїду додому., бо завтра ж блядь новий ранок буде, і якби тяжко не було, падаючи, розбиваючи коліна до крові, мушу вставати і йти далі. бо хочу дійти до мети.

Автор зайобу: Dr.Zlo

Рубрики: Гроші, Навчання, Робота