чи не ловили ви себе на думці, що нічого в цьому світі вже не дивує? ні любов, ні надмірна жорсокість. слова “я тебе кохаю, люблю” нічого не варті, їм не вірять, це попса. раніше не могла дивитись насильницькі фільми, а зараз сцени, де виривають живцем хребет не викликають ніяких почуттів, чи гастрономічних порушень. ніби так і має бути. звісно так не має бути!!!
дивишся на дітей, а бачиш маленьких монстрів. Доводиться платити лікарям( хоча вони виконують свою роботу, за яку вже й так отримують гроші) або померти. Страшно жити в цій країні, так званій демократії, де твоє слово не варте нічого. Соромно, бо президент твоєї країни яник, а мер твого міста черновецький. Маю багато страхів, але ніщо так не лякає, як сама людина. Що ж це відбувається? У погоні за славою, визнанням чи просто чимось кращим ми втрачаємо голову і ладні іти по трупах. Дивитися неприємно на людей, що заводять знайомство з людиною, аби вона проштовхнула у кльову компанію, або коли дівчата вийобуються щоб «нєпрадєшевіть». Ще вчора вона казала тобі, що їй ця музика не подобається, це якийсь аццтой, а ця людина – хуйло, а коли хтось кльовий «чиєї думки варто послухати» каже що це кльово, то навіть не забирає свої слова назад, просто нічого не каже, їй це вже подобається. бісить, бо ти любиш цю людину, незважаючи на це все.
Злі ми якісь, люди.

Автор зайобу: samoliotik

Рубрики: Інше