- Алло! Ти вже де?
- я за хвилин 20 буду, а ти де?
-Я ще на зупинці…, ось 723-я, я вже їду…. я встигну
Не встигла….на 1 хвилину запізнилась. Сестра помахала рукою з вагону електрички, в якій я мала її зустріти і забрати одну важливу річ(не буду вдаватися в подробиці, яку саме. Вам лише потрібно уявити, що ця річ для мене надзвичайно важлива
-Холєра ясна!!!!!!!!!!!!!
Зате я хоч на вулицю вийшла за увесь день, сказала б, свіжим повітрям подихати, але воно далеко не свіже.

Пошкандибала назад на зупинку, заливаючись істеричним сміхом, проклинаючи всіх і вся.
Декілька разів зупинялася під балконами, в надії, що хоч один упаде.
Це все та жінка з маршрутки, що гроші збирає я її ніколи не любила.
У переході на сходинках кров…трохи постояла. Ні! і сюди я запізнилась. Уже нікого немає. Паскудство!
Маршрутки, що мені треба не було….продовжувала проклинати . Один чоловік підійшов ближче, щоб зрозуміти, що зі мною відбувається. Матюкнулася та й пішла геть…пішки…до «улюбленого гуртожитку», в якому ніхто не чекає. В такий день, коли нащадки героїв літрами алкоголю та шашликами відмічають 65-у річницю перемоги у Великій Вітчизняній, такій Великій і такІй Вітчизняній!!!!

(+6 балів, 10 оцінок, ви вже поставили оцінку) Рубрики:Інше | Додати коментар

samoliotik