карочє просто якась людська і гірка хуйня… працюю зараз на дрібній-дрібній девелоперській канторі, де розпорядок такий, шо сам собі бог і менеджер по великому рахунку. роботи достатньо, але роботи такої шо можна до неї відноситися дійсно в кайф – і навіть сидіти по ночах чи по вихідних (дада, я задрот, каюсь блять) – і за це тобі оплатять сповна бо зацікавленні в розвитку продукту. не хочеш напрягатися – робиш менше, і тоді планування стараюцця узгодити заново (аха, піздєц гнучько пра?). ніхто нікого не напрягає взагалі (прівєт софтсєрвовські дрочєри). но бля… є в мене колєги з якими працював 2 роки плічьоплічь (зара їх і згадаєм) на рівних умовах, попали вони так само як і я – на трілоджі дірекшен (бугагага, з індусами працювати) – мене звідти колись ушлі бо я заїбавсято то нахуй терпіти. я радий, я відпочивав і 9 міс міг дозволити собі жизні як хочю – пєй гуляй і тд.
і тут – запросив колишній майже однокласник на співпрацю – каже мол давай сюда на буквально щойно народжену кантору, всьо сразу берем собі і працюєм над її розвитком, ніякої топовської прослойкі і проміжної панібрацької дрєвовидної хуїти – працюєш з замовником напряму і можеш сам (!) впливати на будущє проекту якшо відносисся до цього з головою. ну вобщєм жалко людей які працюють з трілоджі, да ше й старі “друззя”. кажу їм: тре клаєнт сайд і сервер сайд дева, нахуя вам горби гнути за оверхеди по звітувалці, нашо вам релізи по четвергах, їбанина з там-тімом і тд. прийшли на співбесіду всьо ж, попизділи, в одного з них я особисто проводив співбесіду шо (атенсьйон!) “неправильно по відношенню до друзів”. бггг і це при тому шо я одного з них протолкнув, хоча і не без долі случайності це получилось.
а вчора взнаю шо “я веду не ліпше нашого старого менеджера з трілоджі”… сука… як жиж неприємно… ніхто анально нікого не сношає за тормоза в розробці, все як для людей, повністю вільний графік, но… но ти бля вінуватий їм в тому шо ти переживаєш за них чи справляцця вони зі своїми тасками… а мені обясняють мол, ти злосний і нєдавєрчівий не можеш поняти шо в людей крім роботи і жизнь є… такє враження шо я їх тримаю на роботі до ночі, кричю на них чі шо… я просто хочу шоби такий вільний підхід до прибуткової праці приносив задоволення і був надьожним… але ж тим їм винуватий… чім ти лучший чім кучька менеджерів з великих кантор?.. тепер не хочу подавати їм руки, виясняти схуялі вони так думають, і не хочю ходити з ними не обід, бо блять як жиж це огидно коли друзі вважають тебе за того уєбана від якого ти їх забрав з надєждою шо їм буде луччє і прощє бо вони заслужили після тої срані на якій працювали… я тепер шкодую шо їх запросив а не зовсім лєвих людей – лєві люди не мають саме такого відношення бо ти їм ніхуя ніразу не друг і пусть вони думають про тебе всьо шо хочють… а цим я старався як краще. і не тікі гроші підривають довєріє но і МІЗЕРНЕ (!!!) управлєніє. горєчь сука
п.с. в одного з них скоро весілля. не піду як і на пиво. бо вчьора тикали позаочі пальцем
Рубрики: Гроші, Робота, Стосунки





(+5 балів, 13 оцінок)
ComandorUA каже:
Що поробиш? така хуйня малеча….
July 16th, 2010 о 17:37
girchychka каже:
знайома ситуація. умене зараз десь так само – ” ти блін як …. ! Чого дістаєш нас! (порівняння з шефовою зі тарої роботи)”.
І, раптом починаєш співчувати тій ……, бо бачиш, що мають дофіга часу, і фактично самі собі начальники, і всеодно не задоволені.
Просто на роботі вони тобі “працівники”, а ти їм “шеф”, уних вже звичка така.
А друг – це той, кому можна жалітись на шефа. Загалом коло замкнулось.
July 17th, 2010 о 00:08
злосний і нєдавєрчівий каже:
я не так шеф їм, бо не маю на то ні морального ні статутного права бути таким, вони просто пізніше прийшли на проект, і я більше сам зацікавлений в тому, аби їх навчити усього і ввести в проект якнайшвидше. а ше – шоби робота була виконана якісно (да, я пєдант, пєрфєкционість і code style nazi гггг). так ше ліпше було би всім. масивний кусок проекту написаний мною і ше одним класним чюваком, і ми би мали бути їхніми наставниками до пори до часу, поки вони би не освоїлись там повністю, бо не так вже й багато вчити. хоча, хіба їм цікаво?
неприємне ше й таке… звонить мені сьогодні один з них і каже “я прийду на 12″. в 12 його не було, прийшов в 13 – і не заїкнувся (на тій канторі звідки він пішов йому могли би на перших порах голову відкрутити за таке, хоча потім звикли). в 17:30 звалює. думаю: а ну подивлюся в звітувалку, скікі він там відрепортив. йобаний стид, 7 год замість 4.5. не знаю, всі сиділи довше і чесно репортили 8. зрізав йому репортінг за сьогодні до 5.5, шоби кастомери менше шуміли. зробив це втіхаря. може, зробив не-побратськи, але справедливо
July 17th, 2010 о 00:30
pubsy каже:
це завжди неприємно, я навіть незнаю як себе поводити при таких обставинах. Але, думаю, наказовий тон чи форма звернення, піднесення себе над колегами, демонстративне виправлення помилок і т.д. – в першу чергу зроблять з тебе мудака.
July 19th, 2010 о 16:01
злосний і нєдавєрчівий каже:
в тому то й гоніва шо всьо… подружньому… я так думав
July 20th, 2010 о 17:03