Кляті лікарні!Як мене всі дістали з проханнями піти туди, перевіритись у того лікаря! Аррр. А ще й від проблем з цим граним навчанням не відійшов. Сесія, блять ! Як же я все це ненавиджу!!!Хочете мене здихатись у лікарню? Заради Бога. Прапор в руки. Адіос!

Я зібрав у сумку речі першої необхідності. Кружка, тарілка, ложка вилка, змінний одяг, взуття, засоби гігієни. Надіюсь мене хоть не на все життя туди хочуть впекти…Вийшов з квартири і з силою зачинив двері. З тугою поглянув на двері та можна казати з ненавистю побіг сходами на вулиці. Піздєц. Я. З палкою. Побіг. Ідіот. Господи, та за що ж мені це все? І так на душі паршиво через цю йобань з ногою, а тут ще й погодка підкачала! Клята нога… Закутавшись по сильніше в свій улюблений реглан, я поплентався до автомобіля, в якому мене вже чекав батько. Раптом в мене вчепилися маленькі пальчики, і почали смикати. Я обернувся і побачив сестру:
- Скільки тебе можна чекати? Хватить витати в своїх думках ! – ахуєть. Мене відчитує молодша сестра. Пік бажань і сподівань.
- Відстань…- та трясця, я вдвічі, ні, втричі більший за неї, вона повинна боятись до мене лізти. Ага. Хуй там…
- На, з’їж, бабця передала – і сує мені в руки аґрус. Спасибі блять, мені хіба зеленого аґрусу не вистачало. Їбанутий день. Закинув декілька цих ягід до рота і відчуваючи їх кислий присмак сів у машину.
- Ну що, до Львова? Хех, лікарня, гарні мед. сестрички… – посміхався батько і підмигнув мені. Ага. На порнозйомки, блять, їду. Спасибі.
В машині була гробова тишина. Батько знав як я не люблю лікарні. Тому попрощавшись з своєю дочкою і моєю сестрою, завів мотор та машина рушила до Львова. Усе. Назад вороття нема.
Поки їхав, в моїй голові крутилася тільки одна думка … Як налагодити життя? Я реально був самотній … хіба зі мною щось не так? От якого милого всі інші щасливі і мають близьких людей. А у мене усе так. Давай будем друзями, давай не будем втрачати те що є. От інших друзів вони втрачають залюбки, починаючи з ними відносини, а я особливий мабуть, бо у мене все не так? Да, я мабуть дуже охуєнний друг, всі хочуть бути лише друзями. А я теж не залізний. У мене теж зриви. І мені вкрай потрібна людина яка зможе обняти, поцілувати, підбодрити. А який друг/подруга піде на це? Я теж хочу дівчину. Яку хотілося б оберігати, з якою б хотілося бути ніжним, яку б просто хотілося любити … Але де мені знайти таку? Друзі? Ага. Хіба що. Та й хто підпустить так близько до себе? За оцими роздумами я й не помітив, як уже приїхав.
- Здрастуйте! А ви уже приїхали? Молодці! – завідуюча ревматологічним відділенням. Жирна сука. Канєш молодці. На нас же гроші качати будеш. Ненавиджу.
Поки сидів в очікуванні, що мене оформлять в палату, слухав щебетання двох «сусідок». Мати з дочкою. Ляпотіли щось про мужиків. А ну да. А що ще можна обговорювати в лікарні? Правильно. Мужиків і їхні тупі поступки. Пік геніальності.
- І тут він каже: Дурна тварина той слон, а я йому: Та сам ти дурна тварина. Ми навіщо прийшли в зоопарк, коли він вже години три як закритий? А? – і залунав сміх. Обоє прямо ридали. В шоці. Тупі жарти, для тупих людей. Або я тупий. І взагалі, навіщо я підслуховую? Мене взагалі то коліно болить, вроді як. Блять. Коліно. Краще б підслуховував. Прийшла мед сестричка. Ого. Хрена сє. Я думав мед. сестри це в основному старі та не особо привабливі жінки. А тут прям як на підбор, молоденька, красива дівчина. Видно що обласна лікарня, йопта. Так і хотілось назвати її малютка. З чого б це? Я ніколи не любив коли дівчину називають малюткою чи малою. Ступор.. Привели в палату. Познайомився з сусідами. Старі пердуни, як і у всьому відділенні. Один я з старчеською хворобою 19-річний унікал тут. За вікном чутно як хлопчаки ганяють м’яч на вулиці. Найшли де гратись… Ну просто пік бажань і сподівань.

(+17 балів, 19 оцінок, ви вже поставили оцінку) Рубрики:Інше, Здоров'я, Сім'я | 5 коментар(ів)

Няка