Почала спілкуватися з хлопцем в неті. Цілий рік отак товаришували. Він почав писати всілякі романтичні послання. Просити фото. Врешті мало в коханні не признавався. Потроху, ще за півроку, закохалася я сама. Написала йому про це. Відповів якось невизначено. Потім була зустріч, після якої він сказав, що я надто гарна, розумна й добра для нього.
А потім якось взагалі пропав. Не писав тижнями. Це мене дістало і якось на його фразу чи я часом не образилася на нього, відписала, що ні. Але оскільки не бачу якогось сенсу в наших відносинах, навіть дружніх (а їх дивно такими називати, якщо на мене з листів лилися медові – Кицю, Сонечко, Моя єдина), не бачу бажання щось міняти, нам варто припинити все це спілкування, яке веде в нікуди й вимучує мене, бо воно невизначене й дивне. Чувак мовчки видалив мене з контактів. Обірвав будь-які зв*язки.
Трохи поплакала. Подепресувала. Через 2 місяці почала жити новим життям, викинувши його з голови.
Два дні тому, коли минуло 4 місяці з того розриву, б…ть, смс – я так скучив за тобою. І в контактах хоче долучитися до друзів, і пише повідомлення – привіт, як справи, як ти? ЗАЇБАЛО!!!
Хлопці!!! Дівчата – не бездушні тварини!!!! І не сприяйте, щоб вони ставали такими, на яких ви потім кажете – СТЕРВО останнє![...]
(+17 балів, 21 оцінок)
